Європейський суд з прав людини 12 листопада 2026 року ухвалив рішення у справі Fanery ta Plyty, PAT v. Ukraine (заява № 51121/17). Суд одноголосно визнав порушення ст. 6 § 1 Конвенції через відсутність доступу до суду з повною юрисдикцією та ст. 1 Першого протоколу через невідповідність закону вимогам «якості закону».Рішення ухвалила палата П’ятої секції під головуванням судді Катержини Шімачкової за участю судді від України Миколи Гнатовського. Воно набуде статусу остаточного відповідно до ст. 44 § 2 Конвенції.Обставини справиУ 2012 році Антимонопольний комітет України оштрафував ПАТ «Фанери та плити» на 15,9 млн грн, тобто на максимально можливі 10 % обороту за попередній рік, за змову з іншими покупцями деревини на аукціонах державних лісгоспів. При цьому АМКУ сам констатував лише пом’якшувальні обставини: порушення вчинено вперше, розслідуванню компанія не перешкоджала (§ 5). Суди двох інстанцій рішення АМКУ залишили в силі.У 2013 році АМКУ на прохання компанії зменшив штраф до 30 тис. грн, і компанія відкликала касаційну скаргу. Однак у 2016 році за позовом заступника Генерального прокурора Вищий господарський суд скасував рішення про зменшення штрафу (§ 11–13). Нову касаційну скаргу, в якій компанія наполягала на непропорційності штрафу, ВГСУ відхилив, зазначивши, що питання «розумності» та «відповідності санкції характеру порушення» належать до виключної компетенції АМКУ, а не судів (§ 19). Зрештою з компанії стягнули штраф, пеню в розмірі ще 15,9 млн грн та 3,2 млн грн виконавчого збору (§ 20–21).Позиція ЄСПЛКримінальний характер. Застосувавши критерії Engel, ЄСПЛ визнав, що з огляду на суворість штрафу та його стримувальну мету до справи застосовується кримінальний аспект ст. 6 Конвенції, як і в справі A. Menarini Diagnostics S.R.L. v. Italy, де законодавство так само передбачало штрафи до 10 % обороту (§ 64–66).Немає суду з повною юрисдикцією. Покладення на адміністративний орган покарання за правопорушення не суперечить Конвенції лише за умови, що особа може оскаржити рішення до суду з повною юрисдикцією (§ 72). Водночас законодавство залишало розмір штрафу на необмежений розсуд АМКУ без будь-яких критеріїв, комітет не пояснив, чому, встановивши лише пом’якшувальні обставини, застосував максимальний штраф, а суди відмовилися перевіряти пропорційність (§ 76). Отже, покарання фактично визначив не «суд», а адміністративний орган, і жоден суд не контролював його пропорційність (§ 77–79).Незаконне втручання у власність. Із тих самих причин ЄСПЛ дійшов висновку, що розсуд виконавчої влади не був обмежений жодним правилом, яке з достатньою чіткістю визначало б межі його здійснення, а отже, закон не забезпечував захисту від свавілля і не відповідав вимогам «якості закону» (§ 87–88).Визнання вини не може бути умовою захисту. Відхиляючи аргумент уряду про те, що компанія мала визнати порушення перед АМКУ, щоб посилатися на пропорційність, ЄСПЛ нагадав, що вимога визнати вину як умова захисту прав суперечила б праву не свідчити проти себе (§ 50).Загальні та індивідуальні заходиЄСПЛ зазначив, що порушення значною мірою стало наслідком законодавства і судової практики, які обмежували судовий контроль за рішеннями АМКУ здебільшого питанням формальної законності та виключали перевірку пропорційності санкцій. Україна має забезпечити через законодавство, судову практику чи інші засоби, щоб судовий контроль за такими рішеннями мав обсяг, достатній для виконання вимог ст. 6 Конвенції (§ 93). Найприйнятнішим індивідуальним заходом суд назвав перегляд справи за заявою компанії відповідно до ст. 320 ГПК (§ 92). Вимогу про відшкодування понад 1,15 млн євро ЄСПЛ відхилив, вважаючи належним засобом саме перегляд справи (§ 97).Практика ЄСПЛСуд спирався, зокрема, на рішення A. Menarini Diagnostics S.R.L. v. Italy (заява № 43509/08, 27 вересня 2011 року, § 59–67), Silvester’s Horeca Service v. Belgium (заява № 47650/99, 4 березня 2004 року, § 28) та Grande Stevens and Others v. Italy (заява № 18640/10 та 4 інші, 4 березня 2014 року, § 139). Окремо ЄСПЛ послався на свій консультативний висновок щодо пропорційності податкового штрафу, обчисленого за фіксованою ставкою (запит № P16-2026-001, поданий Верховним Судом України), від 29 вересня 2026 року (§ 75, 93).Що це означаєАналітично. Рішення має значення далеко за межами антимонопольних спорів. ЄСПЛ фактично визнав несумісною з Конвенцією модель, за якої суд перевіряє лише те, чи не перевищено законний максимум штрафу, а вибір конкретного розміру вважає виключною компетенцією органу. Для бізнесу це відкриває можливість вимагати від господарських судів перевірки пропорційності штрафів АМКУ, посилаючись на рішення ЄСПЛ, а для компаній, які вже сплатили максимальні штрафи без належного мотивування, — підставу для звернення до ЄСПЛ або перегляду справ, якщо строки дозволяють.Вагомим є і висновок про право не свідчити проти себе: визнання порушення не може бути платою за можливість оскаржити розмір санкції. Водночас рішення стосується редакції законодавства, чинної в 2012–2017 роках. Відтоді АМКУ ухвалив рекомендаційні роз’яснення щодо методики штрафів, однак питання, чи достатньо їх для виконання вимог ЄСПЛ без законодавчих змін, залишається відкритим.Читайте також на ADVOKAT POSTПодатковий штраф — кримінальне обвинувачення за Конвенцією незалежно від розміру: ЄСПЛ у справі проти Італії — застосування ст. 6 до фінансових санкцій.ЄСПЛ прийняв до розгляду перший запит ВС про надання консультативного висновку в порядку Протоколу 16 до Конвенції — консультативний висновок, на який послався ЄСПЛ.Про актуальну судову практику Верховного Суду у спорах за участю Антимонопольного комітету суддя ВС Малашенкова — національна практика у спорах з АМКУ. Навігація записівФранція, яка відмовила в екстрадиції Жеваго, арештувала його паризький особняк на запит української прокуратури Прокурор не довів опору генерала СБУ Дуки під час обшуку — адвокат Сухов