27 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у справі № 914/3838/25 залишив без задоволення касаційну скаргу приватного виконавця на судові рішення, якими відмовлено в задоволенні його заяви з кредиторськими вимогами до боржника.У справі про банкрутство приватний виконавець заявив грошові вимоги на суму несплаченої основної винагороди (10%). У зв’язку із закриттям виконавчого провадження через самостійне погашення заборгованості боржником він просив внести ці вимоги до реєстру кредиторів за ст. 31 Закону № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».Читайте також: Якщо стягувач передав виконавчий документ приватному виконавцю після того як державний виконавець уже розпочав стягнення виконавчого збору, останнє виконавче провадження підлягає закінченнюСуди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні заяви та затвердили реєстр вимог кредиторів без урахування вимог приватного виконавця, оскільки він фактично не стягнув жодних коштів, а боржник самостійно сплатив заборгованість безпосередньо стягувачу.У касаційній скарзі приватний виконавець зазначав, що з 1 січня 2022 р. через нову редакцію п. 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 8 вересня 2016 р. № 643, його право на основну винагороду не залежить від фактично стягнутої ним суми. Виконавець вжив усіх заходів примусового виконання, а боржник виконав зобов’язання лише напередодні електронних торгів.Верховний Суд розмежував формальне право на стягнення винагороди (постанова виконавця) та матеріальну підставу виникнення грошового зобов’язання боржника (фактичне виконання рішення завдяки діям виконавця).Читайте також: Визначення розміру основної винагороди приватного виконавцяСуд зазначив, що закон установлює обов’язок боржника сплатити основну винагороду (10%), але прив’язує його реалізацію до механізму розподілу стягнутих коштів. Винагорода стягується в третю чергу пропорційно виплаченій сумі або в п’яту чергу із залишку коштів після задоволення вимог стягувача (ст.ст. 45, 46 Закону № 1403-VIII).Верховний Суд наголосив, що постанова про стягнення основної винагороди під час відкриття провадження лише фіксує попередній розрахунок і не гарантує виплату коштів. Обов’язковими умовами отримання цієї винагороди є вжиття приватним виконавцем примусових заходів та фактичне виконання судового рішення безпосередньо внаслідок вжиття таких дій приватним виконавцем.Суд вказав, що оновлення формули чи порядку обчислення в Порядку № 643 не може змінити матеріальну підставу виникнення права на винагороду, закріплену в законі.У процедурі банкрутства (ст. 1 КУзПБ) зобов’язання перед приватним виконавцем виникає у випадку, якщо після фактичного стягнення суми з боржника в нього не залишилося коштів на сплату основної винагороди приватного виконавця.Оскільки скаржник не довів, що кошти стягнені саме внаслідок його дій, вимоги є безпідставними.Отже, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.Підготувала Тетяна РоманенкоПовний текст рішенняЗ іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX. Навігація записівФактичне використання об’єкта для зберігання сільгосппродукції не дає права на пільгу з податку на нерухомість Частина вимог забезпеченого кредитора, не погашених заставою під час ліквідації боржника, визнається конкурсною відповідної черги